Основний закон і основні права

Перевірте себе

Питань на цю тему в офіційному каталозі: 16. У застосунку ви тренуєте їх із миттєвим зворотним зв’язком і в симуляції іспиту.

Завантажити в App Store

Що таке Основний закон

Конституція Федеративної Республіки Німеччина називається Основним законом. Парламентська рада (Parlamentarischer Rat) розробляла його в 1948 і 1949 роках. 23 травня 1949 року його було проголошено.

Основний закон стоїть над усіма іншими законами. Усі державні органи зобов’язані його дотримуватися. Перші 19 статей містять основні права. Вони захищають окрему людину від держави. Багато основних прав діють для всіх людей у Німеччині, а деякі — лише для німців.

Людська гідність — на першому місці

Стаття 1 Основного закону починається найважливішим реченням: «Людська гідність недоторканна». Уся державна влада повинна її поважати й захищати. На цьому основному праві ґрунтуються всі інші основні права. Так матері й батьки Основного закону винесли урок із часів націонал-соціалізму. Держава більше не повинна мати змоги на власний розсуд обмежувати права окремої людини.

Основний закон захищає рівність перед законом: до всіх застосовують однакові правила. Це, однак, не означає, що всі повинні мати однакову кількість грошей; такого правила в Основному законі немає.

Загальний закон про рівне ставлення забезпечує захист від дискримінації в повсякденному житті. Він має запобігати дискримінації, наприклад через інвалідність, або усувати її.

Найважливіші основні права

Ці основні права закріплені в Основному законі:

Свобода вираження поглядів (стаття 5): кожен має право висловлювати свою думку усно, письмово й у зображеннях. Це стосується й інтернету, і критики уряду.
Свобода віросповідання та совісті (стаття 4): кожен може вірити в те, у що хоче й вільно сповідувати свою релігію.
Рівність перед законом (стаття 3): держава не може нікого ущемляти без об’єктивної причини. Це стосується й інвалідності.
Свобода вибору професії (стаття 12): німці можуть вільно обирати професію. Примусова праця заборонена.
Свобода пересування (стаття 11): німці можуть самі обирати місце проживання в межах Німеччини.
Право на притулок (стаття 16a): політично переслідувані мають право на притулок. Це основне право стосується людей з інших держав, які шукають у Німеччині захисту.

Свобода зібрань (стаття 8) і право на петиції (стаття 17) також належать до основних прав. Самосуд, навпаки, заборонений: хто хоче відстояти своє право, звертається до судів.

Межі свободи

Основні права не безмежні. Свободу вираження поглядів можуть обмежувати загальні закони, захист неповнолітніх і особиста честь. Публічно поширене твердження, правдивість якого не можна довести і яке принижує людину, може каратися як наклеп. Критика уряду, навпаки, дозволена. Межа проходить там, де йдеться про неправдиві твердження про факти та приниження окремих осіб.

Затриманих осіб не можна піддавати ні психологічному, ні фізичному жорстокому поводженню (стаття 104). Смертну кару скасовано (стаття 102).

Релігія та держава

У Німеччині немає державної церкви. Держава й релігійні громади відокремлені одна від одної. Релігійні громади самі впорядковують свої справи та самі ними керують — у межах загальних законів. Тож держава не надає переваги жодній релігії. Власної релігії в неї теж немає. Свобода віросповідання однаково поширюється на всі релігії.

Питання тесту на цю тему (16)

Кожне питання з поясненням ви знайдете на сторінках питань. Тренуватися з відповідями можна в застосунку.

ДжерелаGrundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland Bundesministerium der Justiz: § 1 AGG – Ziel des Gesetzes