Рання Федеративна Республіка: Аденауер, економічне диво, східна політика

Конрад Аденауер: перший федеральний канцлер

Основний закон (Grundgesetz) було проголошено 23 травня 1949 року. Перед цим його розробила Парламентська рада (Parlamentarischer Rat). Так було засновано Федеративну Республіку Німеччина. 15 вересня 1949 року федеральний парламент (Bundestag) першого скликання обрав Конрада Аденауера першим федеральним канцлером. Він залишався на посаді до 1963 року. Федеральний канцлер очолює федеральний уряд (Bundesregierung). Аденауер робив ставку на тісний зв’язок із західними державами, так звану «прив’язку до Заходу». Він також прагнув примирення з Францією.

Аденауер сильно вплинув на перші роки існування держави. Після нього федеральними канцлерами були, зокрема, Людвіг Ерхард і Віллі Брандт.

Соціальна ринкова економіка

Економічний лад у Німеччині називається соціальною ринковою економікою. Вона поєднує вільну конкуренцію та приватну власність із соціальною рівновагою. Ціни залежать від попиту та пропозиції. Держава встановлює правила й дбає про соціальну безпеку. Конкуренція має забезпечувати, щоб ціни залишалися низькими, а товари були якісними.

Натомість планова економіка — це система, в якій держава планує й спрямовує економіку. Отже, соціальна ринкова економіка — це ні планова економіка, ні зовсім нерегульований ринок. До соціальних елементів належить соціальне страхування, наприклад на випадок хвороби та для пенсійного забезпечення. З нею передусім пов’язують ім’я Людвіга Ерхарда, який тоді був міністром економіки. Згодом він сам став федеральним канцлером — з 1963 до 1966 року.

Економічне диво

Економічним дивом називають швидке піднесення молодої Федеративної Республіки. Воно припало переважно на 1950-ті роки. Тісно пов’язане воно з грошовою реформою і відбудовою після війни. Німецьку марку запровадили в червні 1948 року в західних зонах. Раніше багато людей майже не могли купувати товари. З новою валютою виробництво та доходи швидко зросли. Багато сімей тепер могли дозволити собі побутову техніку, автомобілі й подорожі. Безробіття в цей час помітно знизилося. Так Федеративна Республіка за кілька років стала економічно сильною країною.

Віллі Брандт і східна політика

Віллі Брандт 1969 року став федеральним канцлером соціал-ліберального федерального уряду. 1971 року за свою політику він отримав Нобелівську премію миру. До цього він був правлячим бургомістром Берліна (Regierender Bürgermeister). Його нова східна політика мала поліпшити відносини зі східними сусідами.

7 грудня 1970 року Брандт став навколішки перед пам’ятником Варшавського ґетто. Цим жестом він попросив пробачення в Польщі та польських євреїв. Це колінопреклоніння і досі вважають одним із найвідоміших знаків німецької політики примирення. Цей жест привернув велику увагу в Німеччині та за кордоном.

Між 1970 і 1973 роками було укладено так звані Східні договори. Серед них були договори з Москвою, Варшавою та Прагою, а також з Німецькою Демократичною Республікою (НДР; нім. DDR). Вони мали зменшити напруженість. Східна політика викликала в Німеччині суперечки. Її прихильники бачили в ній шлях до більшого порозуміння. Її критики не погоджувалися з деякими поступками. Федеральний парламент мав схвалити договори. Це сталося після запеклої суперечки.

ДжерелаDeutscher Bundestag: Adenauer zum ersten Bundeskanzler gewählt↗Bundesministerium für Wirtschaft: Wirtschaftswunder und Soziale Marktwirtschaft↗Bundesregierung: Rede zum Jahrestag des Kniefalls von Warschau↗Bundeszentrale für politische Bildung: Der Weg zur Einheit↗